Євген Лисик

1930 – 1991

Навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (учень Романа Сельського). Відрахований з інституту 1959 року у розпал антиабстракціоністської кампанії. Через рік поновлений, 1961 року закінчив навчання.

З 1961 року почав працювати у Львівській Національній опері поруч з Федором Ніродом, з 1967 – по 1991 рік – був головним художником театру.

У 1978-1980 рр. – був також головним художником Мінського театру опери та балету в Білорусії; здійснював постановки у театрах Києва, Донецька, Одеси, Москви, Ленінграда, Свердловська, Варшави, Скоп’є, Анкари.

Був викладачем кафедри монументального живопису Львівської академії мистецтв. Нині його учні – головний художник Львівської Національної опери, народний художник України Тадей Риндзак та художник-постановник Львівської Національної опери, народний художник України Михайло Риндзак.

Кожному із оформлених ним спектаклів властива філософічність, висока образність, тонке проникнення в музичну партитуру твору, вражаюча емоційність. Він був монументалістом з глибоким зануренням в ідею твору.
Лисик не обмежувався лише ескізами, а власноруч завершував сценічні панно. Сьогодні задники до його вистав, які збереглися у Львівській опері, є свідченням великого таланту.

Але, як і у Федора Нірода, так і у Лисика виникали проблеми з цензурою. Показовий випадок стався у вересні 1978 року, коли відбувалась «здача» для комісії фольк-опери «Цвіт папороті» Є.Станковича зі солісткою Ніною Матвієнко та хором Г.Вірьовки.
Для вистави Лисик зробив чотири задники на кожну пору року. На них в центрі велетенського вінка (тернового у «Зимі») композиційно було розміщено по три дерева, на яких у гніздах сиділи діти зі свічками («Весна») або було розіп’ято козаків («Осінь»). Комісія побачила у трьох деревах втілення ідеї тризуба і вимагала негайно прибрати якесь дерево, а краще два. Дітей так само потрібно було замалювати, вони нагадували янголів. Лисик категорично відмовився руйнувати задум. Тож усю сценографію було знищено. І тепер Лисикова папороть цвіте у менших масштабах – лише на ескізах.

Директор Нью-Йоркської Метрополітен-опера задля Лисика готовий був розібрати стіни театру. Один американський мільйонер під час відвідин митця США запропонував збудувати музей для Лисикових театральних творів у штаті Айова. Йому пропонували придбати один із його авторських горизонтів за 100 тисяч американських доларів. Композитор Арам Хачатурян після прем’єри «Спартака» зізнавався, що на вимогу Лисика міг би переписати свою музику. А режисер Сергій Параджанов називав Лисика генієм, який народився у Львові. Роботи художника експонувалися на Празькому Квадрієнале, виставках «Художників театру і кіно».

Народний художник УРСР (1975), лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка (1971)

Цікава література: