1897 – 1994
У 1911-1915 рр. він навчався в Харківських художньо-ремісничих майстернях (педагог Ладіслав Тракал). Протягом 1915 -1918 рр. – в Харківському художньому університеті (вчителі О. Кокель, М. Пестриков, О. Любимов).
1915 року починає працювати в театрі як помічник декоратора, з 1916 самостійно оформлює вистави.
З 1918 року працював у театрах Одеси та Харкова. Співпрацював з Харківським Червонозаводським театром, Театром української драми ім. Т.Г. Шевченка, Харківським ТЮГом.
У своїх виставах Косарев міг бути одночасно кубофутуристом, конструктивістом, супрематистом, реалістом, романтиком, і навіть еклектиком або постмодерністом. Його ідеї перегукувалися з пошуками німецького Баухаусу.
Косарев є одним із «батьків» харківської школи сценографії. Його найвидатніші роботи в дусі авангарду були зроблені для вистав «Хубеане» Р. Победимського, «Марко в пеклі» І. Кочерги та «За двома зайцями» М.Старицького тощо.
Мистецтвознавець Дмитро Горбачов: «Успіх у мистецтві можна завоювати за допомогою двох категорій – це дотепність і нескромність. Якраз у творчості Бориса Косарева нескромність і дотепність дуже помітні, але це дотепність людини з великою культурою».
У 1929 р. Косарев був асистентом оператора на зйомках фільму Олександра Довженка “Земля”, зробив цілий фотоальбом робочих моментів.
Після 30-тих років Косарев продовжував співпрацювати з театрами, і навіть дуже успішно, утім, його творчість, як і багатьох інших, вже мала інший характер.
З 1931 року майже шість десятиліть викладав в Харківському художньому інституті, вів майстерню декоративно-прикладного розпису.
В 1947 році він навіть отримав Сталінську премію за оформлення вистави «Ярослав Мудрий» І. Кочерги (1946) в Харківському театрі української драми ім. Т.Г. Шевченко.
Утім, ім’я Бориса Косарева довгий час було відсутнє в списках найбільш помітних авангардистів, хоча його талант проявився і в живописі, і в графіці, і в книжковій ілюстрації, і в фотографії, і у театрі.
Сам Косарев чимало зробив для того, щоб «випасти» з переліків і «піти в густу тінь».
«Взагалі він, схоже, відчуває себе постійно переслідуваним, і це відчуття у нього – явно давнє і стійке до звички… Рятують його тільки іронія, скепсис, дотепність і, очевидно, природний оптимізм. Це не означає, що він нічого не боїться. Навпаки: у нього така життєва школа за плечима, що він обережний до конспіративності, до недовіри…» – напише після інтерв’ю у 1985 р. Володимир Яськов.
Цікава література:
1. М. В. Чернова. Борис Васильович Косарєв. Нарис життя і творчості (1969)
2. Т. Павлова, В. Чечик. Борис Косарев. 1920-ті роки: від малярства до теа-кіно-фото (2009)
3. Т. Павлова, М. Мудрак, В. Чечик. Борис Косарев. Харківський модернізм 1915-1931 (2012)
4. ЗЕМЛЯ в кадрі Бориса Косарева. Фотоальбом. Київ, Національний центр Олександра Довженка, 2011.
5. Boris Kosarev. The Kharkov Laboratory 1918-1929. TEFAF Maastricht, 2018.